Ніколи й уявити не могла, які почуття треба пережити вчителю, що набирає новий клас. 

Я   провела своїх перших четвертокласників у 5 .  Майбутніх першокласників  часто бачила у садочку, спілкувалась з ними. Ми зустрічались напередодні навчання і провели три дні підготовчих занять. 

У моєму класі все облаштовано, згідно НУШ. Я вже працювала цілий рік за методиками нової української школи. Усе було близьким мені, відомим.

   Та вперше  я  відчула безвихідь. Одні учні пішли, а ти їх забути не можеш. Інші прийшли, але ще їх не встигла полюбити, відчути своїми, рідними... Бо хіба може вчителем бути той, хто не любить дітей?

  Тоді мені моя професія здавалась каторгою.