11 березня 2020р. я ретельно підготувалася до уроків. Роздрукувала роздаткові матеріали, розклала їх у чіткій послідовності , оформила класну дошку, підібрала відео. Із радісними почуттями чекала наступного дня, прокручувала подумки "стрічку" прийдешніх цікавих уроків .

Але ми залишилися вдома... Почався карантин. 

Навчання продовжувалось, тому потрібно було шукати спосіб, як вчити дітей. 

Постійно відчувала, що "самостійне вайберівське навчання", коли вчитель дає завдання і посилання на чужі відео у ютубі, не є якісним . А створити віртуальний клас на певній платформі і проводити онлайн уроки не буде можливості, бо першокласники користуються девайсами батьків. 

І я спробувала знімати відеозвернення до дітей, а потім - прості відеоролики за темою уроку.

Хотілось не просто пояснення, а цікавої історії, щоб дітям захотілось читати, виконувати завдання.

Перший додаток на телефоні давав можливість об'єднати зображення, текст і музику, додати відео. Але не було головного...

Моя учениця і ,за  сумісництвом, внучка повідомила, що не розуміє пояснення інших вчителів, а лише,коли бачить, чи чує мене,свою вчительку.

І я почала шукати далі...

Додаток "Кінемастер", який я встановила на телефоні, вирішив цю проблему. Перші відео були не дуже якісними. Я не знала, скільки часу може  йти зображення. Щоб озвучити урок, накривалась одіялом, або ховалась у шафі, бо долинали  розмови моїх власних дітей, які дуже боялись зайти в кімнату, бо мама записує. І просили , не робити більше відео, бо хотіли сміятись, шуміти.

Так, я навчилась вибирати формат,зрозуміла, що краще знімки робити горизонтально . Я вмію додавати інші фільми, ефекти.

Я дуже хотіла , щоб моїм учням було цікаво, а батькам полегшити працю. 

Відео часом не відкривались , тому я почала їх розміщувати на своїй сторінці у фейсбук. Дуже тішилась, коли за ними вчились діти інших шкіл. Я боязко створила свій канал на ютубі і почала завантажувати там свої уроки. Кількість переглядів ставала більшою, ніж моїх учнів у класі. Отже,  уроки були корисними не тільки моїм дітям. Відчуття потрібності- важливе для вчителя. І я шукала далі цікаві сюжети, форми, зображення. (Це так гарно я пишу, але , насправді, це важка праця, взяти хоча б , просто видалити використані фото з галереї, щоб вивільнити пам'ять телефона).

Дякую моїм хорошим учням, які надавали мені енергію творити, моїм найкращим батькам моїх учнів за допомогу. І моїй сім'ї...за розуміння .

P.S.Карантин був таким ресурсним... 

https://www.youtube.com/channel/UC78diYCZYDql_ZM9dvGc0Gw